Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Також учасниками семінару були судді місцевих господарських судів апеляційного округу – суддя Господарського суду Вінницької області Маслій І.В., суддя Господарського суду Волинської області Дем`як В.М., судді Господарського суду Житомирської області: Гнисюк С.Д., Кравець С.Г., Машевська О.П., судді Господарського суду Рівненської області Андрійчук О.В., Романюк Р.В., Романюк Ю.Г., Пашкевич І.О., суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В.
Привітала учасників семінару модератор заходу – суддя Рівненського апеляційного господарського суду Алла ГУДАК, яка надала перше слово голові суду Олегу МЕЛЬНИКУ.
У своєму виступі Олег Володимирович ознайомив присутніх із показниками діяльності Рівненського апеляційного господарського округу у справах за позовами прокурорів, проаналізувавши кількість розглянутих справ судами першої та апеляційної інстанцій округу за перше півріччя 2017 року у порівнянні із 2016 роком. При цьому відмітив загальне зростання кількості розглянутих справ.
Голова суду зробив порівняльний аналіз результатів розгляду судами апеляційного округу даної категорії справ за відповідні періоди 2016 та 2017 років, навів показники апеляційного провадження цієї категорії справ у розрізі показників місцевих господарських судів апеляційного округу, надав показники щодо кількості розглянутих справ Рівненським апеляційним господарським судом у розрізі категорій спору, зупинився на аналізі показників розгляду справ за позовами військових прокурорів.
Також Олег МЕЛЬНИК ознайомив присутніх із результатами перегляду справ даної категорії в порядку касаційного перегляду Вищим господарським судом України та Верховним судом України.
Суддя-спікер Рівненського апеляційного господарського суду, кандидат юридичних наук Інна РОЗІЗНАНА докладно розкрила питання практики розгляду спорів про визнання недійсними договорів оренди майна закладів освіти у справах за позовами прокурорів.
Так, суддя зазначила, що згідно Указу Президента України «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки» забезпечення однакової стабільної судової практики є елементом верховенства права, адже вона гарантує стабільність правопорядку, загалом відповідає принципу рівності всіх перед законом і судом, позитивно впливає на поведінку учасників правовідносин, сприяє формуванню довіри суспільства до суддів та судової влади. Статистика розглянутих справ даної категорії за перше півріччя 2017 свідчить про відсутність однакової практики при вирішенні справ даної категорії.
Суддя-спікер зауважила, що етіологія проблеми заключається в існуванні двох правових конструкцій, в залежності від застосування якої приймаються різні за змістом рішення. Так, згідно ч.5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та постанови Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 р., якою затверджені Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Разом з тим, згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. В продовження унормованих положень діє постанова Кабінету Міністрів України № 796 від 27 серпня 2010 року «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності», відповідно до якої навчальні заклади можуть надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Підсумовуючи викладене, Інна РОЗІЗНАНА наголосила, що визначальним при вирішенні даної категорії спорів є повне, всебічне з’ясування фактичних обставин справи для отримання висновку щодо наявності чи відсутності унормованих умов здачі в оренду об’єктів освіти.
Цікавим та корисним для учасників семінару також був виступ модератора заходу – судді Рівненського апеляційного господарського суду Алли ГУДАК, яка зробила порівняльний аналіз норм чинного Господарського процесуального кодексу України та проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України з викладенням статей в новій редакції» щодо участі прокурора в судовому процесі. Алла Володимирівна докладно постатейно навела паралелі між нормами процесуального законодавства у діючій та новій редакції, а саме статусу прокурора, умов його звернення та вступу у господарський процес, його процесуальних прав та обов’язків.
Суддя Господарського суду Рівненської області, кандидат юридичних наук Оксана АНДРІЙЧУК у своєму виступі розкрила питання наявності порушення інтересів держави в особі районних державних адміністрацій у випадку передачі земельних часток (паїв), що спадкуються, знаходяться поза межами населеного пункту та не пройшли процедури розподілу між власниками земельних часток (паїв), за рішенням органів місцевого самоврядування і, як наслідок, чи виникає у прокурора право звертатися з позовом до суду за захистом інтересів держави. Оксана Василівна більшу частину своєї доповіді відвела саме судовій практиці з цього питання, ближче знайомлячи слухачів із проблематикою таких спорів, підтримання рішень судів перших інстанцій судами апеляційної та касаційної інстанції, а також підстави їх скасування.
Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі та статус Державного концерну «Укроборонпром» як уповноваженого державного суб’єкта господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі доповів прокурор військової прокуратури Рівненського гарнізону майор юстиції Денис БАРІЛОВ.
У своєму виступі прокурор зазначив, що Державний концерн «Укроборонпром», до складу якого включено понад 190 підприємство оборонно-промислового комплексу, що не втратили статусу юридичних осіб, є саме органом уповноваженим державою на здійснення функцій управління майном підприємств оборонно-промислового комплексу, які віднесені законодавцем та урядом України до сфери його управління, і тлумачення самого поняття такого органу надано Конституційним судом України. Також Денис Володимирович наголосив, що Верховною радою України прийнято Закон України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», відповідно до преамбули якого метою цього Закону є визначення особливостей управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю. Отже, підсумовує прокурор, є достатні підстави вважати Концерн центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що в свою чергу надає прокурору достатні підстави для здійснення представництва інтересів держави саме в особі ДК "Укроборонпром".
Секретар 2 судової палати Рівненського апеляційного господарського суду, кандидат юридичних наук Тетяна ФІЛІПОВА виступила із доповіддю щодо проблемних питань доведення прокуратурою підстав представництва інтересів держави та визначення компетентного органу.
Зокрема, було наголошено на тому, що у зв’язку зі змінами у Законі України «Про прокуратуру» та введенням в дію 30 вересня 2016 року нової редакції Конституції України в частині розділу «Правосуддя» потребують перегляду та удосконалення підходи до процесуальної участі прокурора у господарському процесі. Нові вимоги, які випливають із змін законодавства, стосуються чіткого визначення підстав процесуального представництва прокурором компетентного державного органу, в особі якого здійснюється представництво інтересів держави. Це питання є тим більш важливим, оскільки прокурор уповноважений, як це визначено ст. 131-1 Конституції України, здійснювати «представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом».
Відбулось фахове обговорення цього питання, яке дозволило сформулювати проблемні питання та визначити шляхи розвитку нової судової практики, яка на разі перебуває у процесі формування. Предметом обговорення була, зокрема, досить нова правова позиція суду касаційної інстанції щодо участі прокурора у постанові від 16 серпня 2017 у справі №906/1243/16.
Практика застосування господарськими судами строку позовної давності за позовами прокурора – таке питання висвітлив суддя Рівненського апеляційного господарського суду Василь ГРЯЗНОВ.
Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав власників від держави. Василь Володимирович зосередив увагу учасників на проблемних питаннях під час розгляду справ за позовами прокурора, зокрема на дослідженні моменту початку перебігу строку позовної давності. Так, у разі коли прокурор виступає від імені держави, тобто набуває статусу процесуального представника, то з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, строк позовної давності починається саме з моменту, коли держава в особі свого органу дізналася або могла дізнатися про своє порушене право. Разом з тим, звернення прокурора в інтересах держави або її органу не наділяє його повноваженнями ставити питання про поновлення пропущеного строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається.
Крім того, у випадках звернення прокурора в інтересах держави без здійснення представництва органів державної влади, початок перебігу строку позовної давності виникає саме з моменту, коли прокурор дізнався про порушене право держави. Однак, як наголосив доповідач, ці обставити мають індивідуальний характер і їх необхідно обґрунтовувати. Такої позиції дотримується як Вищий господарський суд України, так і Верховний Суд України, що прослідковується у постановах №906/1304/15 від 12.04.2016 р.; №918/930/16 від 07.04.2017 р.; №918/1047/16 від 22.06.2017 р.; №904/10339/16 від 13.09.2017 р.; №5004/2115/11 від 22.03.2017 р.; №910/27025/14 від 07.06.2017 р.; №11/5009/7731/11 від 16.08.2017 р.
Зважаючи на те, що семінар мав вузьку тематику та в його учасників виникають такі питання у роботі, то жвава дискусія та безпосереднє спілкування були протягом усього заходу. Представники прокуратури, суддів обох інстанцій ділилися своїм досвідом та ставили питання кожному доповідачу.
Наприкінці заходу голова Рівненського апеляційного господарського суду Олег МЕЛЬНИК подякував присутнім за активну участь у семінарі, наголосив на важливості обговорених питань та необхідності проведення подібних заходів у подальшому.
Прес-служба суду
_03_03.png)
