flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Правова позиція Верховного Суду України щодо особливостей та обмежень в реалізації права на касаційне оскарження судових рішень в процедурі банкрутства

22 вересня 2017, 16:50

Вищим господарським судом України у справі № 925/2063/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» про визнання банкрутом було скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому зазначено, що положення частини третьої статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять чіткої заборони на оскарження в касаційному порядку інших судових рішень, ніж передбачені цією нормою, тому судові рішення попередніх інстанцій за наслідками вирішення питання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора, усунення особи від виконання обов'язків ліквідатора банкрута підлягають перегляду в касаційному порядку в повному обсязі як нерозривно пов'язані між собою.

Водночас, Верховний Суд України у вказаній справі прийшов до протилежного висновку.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії»  висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій  судів [...]».

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 4ГПК, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 2343-XII у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону №2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому положення частини третьої статті 8 Закону  №2343-XII слід розуміти як такі, що встановлюють деякі особливості та обмеження в реалізації права на касаційне оскарження судових рішень в процедурі банкрутства, що полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про оплату послуг і відшкодування витрат ліквідатора із завершенням відповідного апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора ТОВ «Гермес», діяв не як суд, встановлений законом, відтак постанова Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2016 року в зазначеній частині в справі, яка розглядається, була скасована.

 

Суддя-спікер

Рівненського апеляційного господарського суду

Юлія МАМЧЕНКО